Що таке рахіт: симптоми та профілактика
30.04.2025
01.05.2025
Рахіт - захворювання кісткової тканини, що призводить до деформації опорно-рухового апарату та неправильного формування зубів. Перші ознаки хвороби можна спостерігати у маленьких дітей, починаючи з 3 місяців до 1,5 років. Саме в цей період малюк активно росте і його організм потребує достатнього надходження кальцію, фосфору та вітаміну Д3. Несвоєчасне лікування рахіту призводить до серйозних ускладнень як у ранньому віці, так і в підлітковому: викривлення ніг, сплощення потилиці, деформація грудної клітки,потовщення суглобів, проблеми із зубами, порушення росту, неправильне функціонування внутрішніх органів. В Україні рівень дитячого рахіту досягає 36%, але хвороба добре піддається лікування на ранній стадії 1 — при достатньому надходженні вітаміну D, корекції харчування та дозованих прогулянках на сонці. Чим раніше буде розпочато терапію, тим вищий шанс уникнути серйозних наслідків та забезпечити дитині повноцінний розвиток.
Що таке рахіт?
Рахіт — це захворювання, яке розвивається переважно у дітей раннього віку на фоні дефіциту вітаміну D, кальцію та фосфору. У період активного зростання (3-18 місяців) дитячий організм особливо потребує цих нутрієнтів, які беруть участь у формуванні та зміцненні кісткової тканини. Отже, головна причина, чому розвивається рахіт — нестача вітаміну: при недостатності порушується мінералізація кісток і зубів, внаслідок чого тканини стають м'якими та схильними до деформації.
Дитяча хвороба рахіт — це результат дефіциту кальцію та фосфору, нестачі вітаміну Д3. Причин недостатності цих нутрієнтів багато — починаючи від неправильного харчування вагітної жінки й закінчуючи недотриманням рекомендацій педіатрів щодо раціону новонародженого малюка та хвороб.
Причини рахіту у дітей
Основні причини рахіту — це нестача "будівельного матеріалу" для кісткової тканини, в результаті чого вона не набуває потрібної міцності. В результаті кістки деформуються під впливом механічного тиску, ваги. Наприклад, ноги викривляються, коли малюк починає ходити і на кінцівки діє навантаження. Череп може деформуватися, якщо дитина частіше спить на одній стороні (боку чи спині).
Але навіть за достатнього споживання фосфору (Р) та кальцію (Са) є ризики хвороби:
до розвитку рахіту призводить нестача вітаміну Д3. Його основна функція — засвоєння і правильний розподіл Ca і Р, що забезпечує оптимальні умови для формування міцної кісткової тканини.
При діагнозі рахіт вітамін D3 у недостатній кількості в організмі може бути з таких причин:
Нестача сонячного світла, що порушує шкірний синтез Д3. Холекальциферол виробляється в шкірі під впливом ультрафіолету, але дитяча шкіра занадто чутлива до сонця, тому мами організовують прогулянки для дітей в основному в другій половині дня, коли активність сонця недостатня для синтезу Д3, а також захищають шкіру закритим одягом, сонцезахисними засобами.
Незбалансоване харчування, а саме відсутність у меню продуктів, багатих на холекальциферол, — риби, яєць, молочки в достатній кількості.
Порушення всмоктування кальцію та вітаміну Д у кишківнику через хвороби, прийом ліків.
Спровокувати нестачу Д3 можуть кліматичні та екологічні фактори — проживання в регіонах з низьким УФ-індексом, запиленістю повітря, підвищеною вогкістю.
Симптоми рахіту
Перші ознаки рахіту можуть виявлятися у малюка вже у 3-4 місяці. На розвиток патології в цьому віці може вказувати занепокоєння та дратівливість малюка, порушення сну, здригання, підвищена пітливість, запори та поганий апетит, облисіння потилиці. Ці симптоми вказують на початкову стадію захворювання.
Вторинні ознаки рахіту у дітей, які розвиваються з часом за відсутності лікування:
деформація ніг — Х-подібна або О-подібна форма;
неправильна форма черепа — у дитини може бути плоска потилиця, патологічно опуклий лоб;
деформація хребта, особливо грудного відділу, що характеризується надмірно опуклою або увігнутою формою ребер (рахіт грудної клітки);
затримка із прорізуванням зубів;
порушення моторики — малюк не може самостійно повертати голову, перевертатися, сідати;
опуклий живіт (“жаб'ячий”) незалежно від їди.
Рахіт у дитини може супроводжуватися загальними фізичними, неврологічними та психічними порушеннями: він може відставати у зростанні та розумовому розвитку. До патологій опорно-рухового апарату може додаватись часткова дисфункція внутрішніх органів, зниження м'язового тонусу, слабкість, неврологічні розлади.
Щодо того, як сильно проявляються симптоми рахіту, виділяють три ступені — легку, середню та важку. Легкий ступінь рахіту добре піддається лікуванню, що значно знижує ризики незворотних процесів. Для відновлення організму достатньо усунути дефіцит кальцію, фосфору та вітаміну Д3 – кісткова тканина стає міцною та не схильною до деформацій. Прогнози при середній та тяжкій стадії менш втішні: деякі залишкові явища не підлягають корекції: неправильна форма ніг, грудної клітки, черепа, порушення постави.
Розпізнати рахіт у немовлят буває складно, тому дуже важливо вже за перших ознак звернутися до фахівця для діагностики та лікування. Хвороба не становить загрози для життя, але відсутність корекції дефіциту може негативно позначитися на імунітеті, системі травлення, загальному фізичному та розумовому розвитку малюка.
Як рахіт проявляється у немовлят
Як зрозуміти що у дитини рахіт? Перші ознаки у немовлят легко сплутати з неврологічними розладами особливостями вікового розвитку або звичайною примхою: малюк може часто плакати, здригатися уві сні, рясно потіти, може порушуватися апетит і часто турбувати запори. Це початкова стадія хвороби, яка легко піддається корекції, якщо вчасно діагностувати рахіт у новонароджених та розпочати терапію.
На більш пізній стадії рахіт у дітей після року проявляється зовнішніми ознаками:
викривлення ніжок;
деформація грудної клітки;
неправильна форма черепа, найчастіше — плоска потилиця;
м'язова слабкість.
Профілактичні огляди у педіатра відіграють важливу роль у своєчасному діагностуванні рахіту. Особливо важливі вони для малюків, які перебувають у групі ризику:
недоношеність;
багатоплідна вагітність;
дитяче ожиріння;
спадковість;
захворювання ШКТ.
Діагностика рахіту
При візуальних проявах або при підозрі на рахіт діагностика включає огляд педіатра, лабораторні аналізи та інструментальне обстеження.
Що входить до огляду педіатра при підозрі на рахіт?
1. Збір анамнезу — на прийомі лікар розпитає батьків про:
терміни внутрішньоутробного розвитку та пологи;
харчування дитини (грудне вигодовування чи штучні суміші);
наявність прогулянок на свіжому повітрі;
особливості поведінки (занепокоєння, пітливість, порушення сну);
терміни прорізування зубів та розвитку рухових навичок.
2. Візуальний огляд — педіатр уважно оглядає дитину, звертаючи увагу на типові ознаки рахіту:
ущільнення або асиметрія потилиці;
розм'якшення кісток черепа, розширення швів;
збільшення джерельця та пізнє закриття;
потовщення на ребрах у місцях з'єднання з хрящами;
викривлення ніг;
деформація грудної клітки та тазу;
збільшений живіт («жаб'ячий живіт»);
м'язова слабкість.
3. Оцінка фізичного та психомоторного розвитку — педіатр перевіряє, чи віджповідає розвиток дитини віковим нормам:
коли почав тримати голову, сидіти, повзати, вставати;
як реагує на зовнішні подразники;
наскільки активна і допитлива дитина.
4. Призначення додаткових обстежень — за необхідності лікар направить на:
аналіз на рахіт (кров) на рівень кальцію, фосфору, лужної фосфатази, вітаміну D;
в окремих випадках, за підозри на спадкові форми рахіту, лікар може рекомендувати генетичне тестування;
рентген кісток (при виражених змінах).
Огляд педіатра — це важливий етап у діагностиці та лікуванні рахіту. При своєчасному зверненні до лікаря та за правильної терапії захворювання добре піддається лікуванню, а розвиток дитини нормалізується.
Профілактика рахіту у дітей
Профілактика рахіту починається вже з перших днів життя. Основними рекомендаціями педіатрів є:
сонячні ванни — дозовані прогулянки на сонці у безпечний час для шкірного синтезу холекальциферолу;
грудне вигодовування, а при неможливості — годування сумішами, збагаченими Д3;
своєчасне введення прикорму у вигляді продуктів, що містять кальцій, фосфор та вітамін Д (молоко, сир, яйця, риба).
Важливо враховувати, що навіть при дотриманні рекомендацій щодо прогулянок та харчування дитина все одно може недоотримувати вітамін Д3. Вітамінні добавки – надійна альтернатива природним джерелам нутрієнтів. Наприклад, вітамін Д Олідетрим забезпечує добовою дозою холекальциферолу лише за один прийом. Олідетрим випускається у формі м'яких капсул Олідетрим 1000 МО (для дітей 7-14 років) та масляного розчину Олідетрим Кідс 600 МО (з народження до 6 років). Дізнатися більше про профілактичні та лікувальні дози вітаміну Д для дітей різного віку можна в статті на нашому сайті.
Рахіт 1 ступеня лікується корекцією харчування з додаванням фізичної активності та масажів. Важливу роль відіграє вітамін D при рахіті, але вже у підвищених дозах:
Зазначені терапевтичні дозування мають рекомендаційний характер. Конкретну схему лікування може призначити лише лікар після діагностики та з обов'язковим подальшим спостереженням за станом дитини.
Наслідки та ускладнення рахіту
Рахіт 1 ступеня має гарні прогнози: при своєчасному лікуванні кістки набувають необхідної міцності вже через 2-4 місяці, а надалі призначається підтримуюча терапія.
Що буде, якщо не лікувати рахіт? У такому разі у дитини розвиваються незворотні деформації кісток тазу та нижніх кінцівок, черепа, грудної клітки. Порушення постави негативно впливає на роботу внутрішніх органів, є ризики гіпоксії мозку та неврологічних розладів. До списку наслідків входять проблеми із зубами, невідповідність фізичного розвитку віку, ризики переломів.
Рахіт у підлітків викликає психологічні розлади, комплекси, замкнутість в собі. У дівчат наслідки рахіту включають неправильний розвиток тазу, що може спровокувати проблеми під час вагітності та пологів.
Рання профілактика рахіту у дітей — це нескладний, але ефективний спосіб забезпечити правильний розвиток дитини. Раціональне харчування, вітамінні добавки, прогулянки на свіжому повітрі стануть надійним фундаментом для правильного формування та зростання.
Джерела
Розроблено в AMS