Усі дбають про рівень вітаміну Д в осінньо-зимовий період, але чи потрібно нам вживати цей вітамін у весняно-літній період?

Фахівці радять приймати вітамін Д навесні, щоб уникнути таких хвороб як: грип, застуда, загострення сезонних алергій та хронічних захворювань. Адже через зниження кількості натуральних вітамінів у раціоні протягом зими імунітет слабшає.

Чому навіть влітку сонце не заповнює дефіцит вітаміну Д

«Сонячний» вітамін виробляється у шкірі під впливом УФ-променів сонячного світла. Здавалося б у літні місяці достатньо проводити час на відкритому повітрі, перебуваючи на сонці, щоб забезпечити собі добову його норму.

Тому виникає питання: чи потрібно вітамін Д приймати влітку?

Лікарі рекомендують вживати цей нутрієнт цілий рік, адже скільки його ми отримуємо від сонця, впливає кілька факторів:

Хто схильний до ризику дефіциту вітаміну Д

Лікарі радять приймати вітамін Д влітку особам із високим ризиком його дефіциту, а саме:

Наслідки недостатності «сонячного» вітаміну

Нестача кальциферолу призводить до погіршення всмоктування кальцію та фосфору, які впливають на ріст та мінеральну щільність кісткової тканини. Надалі виникає ймовірність розвитку різних патологій опорно-рухового апарату, таких як рахіт, остеопороз та остеомаляція. У таких випадках кістки стають крихкими, деформуються, і згодом це призводить до переломів та послаблення м'язів.

Згідно з численними дослідженнями, доведено, що нестача цього нутрієнта може впливати на розвиток ракових, імунних та аутоімунних захворювань, порушень метаболізму, серцево-судинних патологій, а також діабету.

На сьогоднішній день існують кілька класифікацій дефіциту вітаміну Д. Відповідно до міжнародного ендокринологічного суспільства рівень кальциферолу в крові визначається наступним чином:

Визначити його статус в організмі можна за допомогою аналізу на рівень 25(ОН)D у сироватці крові.

В Україні нормальний показник кальциферолу трапляється досить рідко. Результати проведеного дослідження показали, що лише 4,6% жителів нашої країни мали 25(ОН)D у сироватці крові у межах норми.

Яке дозування вітаміну Д необхідне?

Яку кількість вітаміну Д потрібно приймати за добу, залежить від віку (див. табл. 1).

Таблиця 1. Рекомендації Інституту медицини США

ВікРекомендована добова норма, МОБезпечна верхня межа, МО
0-6 міс.4001000
7-12 міс.4001500
1-3 років6002500
4-8 років6003000
9-17 років6004000
18-70 років6004000
71 рік і старше8004000
Вагітні та жінки в період лактації6004000

Для дорослих із рівнем кальциферолу нижче 30 нг/мл фахівці рекомендують добову дозу 1500-2000 МО для відновлення його норми в організмі. Також застосовуються варіанти лікування, при яких люди з дефіцитом даної речовини отримують 50000 МО щотижня або щомісяця замість щоденного прийому (такі дозування призначаються виключно лікарем).

Скільки вітаміну Д приймати дорослому влітку

Згідно з клінічними рекомендаціями, прийнятими Українською Асоціацією Ендокринологів, усім українцям у віці 18-50 років потрібно вживати не менше 600-800 МО кальциферолу на добу, людям старше 50 років – не менше 800-1000 МО. Майбутнім мамам та жінкам, які годують грудьми, радять щоденну дозу для прийому 800-1200 МО.

При виборі добавок з вітаміном Д, зверніть увагу на препарат Олідетрим 2000. Він виготовляється у формі капсул, що добре засвоюються організмом, а великої упаковки вистачить на 2-х місячний курсовий прийом, що дуже вигідно за ціною.

Необхідна кількість вітаміну Д немовлятам та дітям у весняно-літній період

Кожна мама задається питанням: чи потрібно дітям пити вітамін Д влітку?

Згідно з методичними рекомендаціями з лікування та профілактики дефіциту вітаміну Д у населення країн Центральної Європи, слід давати новонародженим і немовлятам (0-12міс.) 400 МО цієї речовини щодня для запобігання розвитку рахіту з перших днів життя незалежно від типу годування. Дітям (1-18 років) щоденна рекомендована доза становить 600-1000 МО відповідно до маси тіла. Дітям з ожирінням призначають дозу 1200-2000 МО залежно від ступеня ожиріння. Приймати кальциферол фахівці радять і влітку, якщо воно хмарне та дощове.

Вітамін Д для дітей представлений на ринку України у різних форматах: у вигляді крапель на водній та масляній основі, жувальних таблеток та капсул. Рекомендуємо придивитися до препаратів Олідетрим Кідс 600 для дітей від народження та до 6 років у формі масляних крапель, а також Олідетрим 1000 для дітей з 6 до 14 років у формі м'яких капсул. Вони не містять барвників та консервантів, а польський виробник гарантує високу європейську якість.

Більше інформації про вітамін Д для дітей та його користь для дитини ви можете знайти тут.

Література:

  1. Н. А. Буралкина, Е. Э. Арутюнова, Г. А. Власова. Глобальные проблемы витамин-D-статуса: причины, патогенетические механизмы, лечение, меры профилактики.

    https://cyberleninka.ru/article/n/globalnye-problemy-vitamin-d-statusa-prichiny-patogeneticheskie-mehanizmy-lechenie-mery-profilaktiki/viewer

  2. F. R. Greer, S. Marshall. Bone mineral content, serum vitamin D metaboliteconcentrations6 and ultraviolet B light exposure in infants fed human milk with and without vitamin D2 supplements.

    https://www.cdc.gov/breastfeeding/breastfeeding-special-circumstances/diet-and-micronutrients/vitamin-d.html?CDC_AA_refVal=https%3A%2F%2Fwww.cdc.gov%2Fbreastfeeding%2Frecommendations%2Fvitamin_d.htm

  3. Kurt A. Kennel, MD, Matthew T. Drake, MD, PhD, and Daniel L. Hurley, MD. Vitamin D deficiency in adults: when to test and how to treat.

    https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC2912737/

  4. Płudowski P., Karczmarewicz E., Bayer M., Povoroznyuk V. Методичні рекомендації з лікування та профілактики дефіциту вітаміну D у населення країн Центральної Європи: рекомендовані дози препаратів вітаміну D для здорової популяції та груп ризику. Боль. Суставы. Позвоночник. 2013; 3.
  5. В. В. Поворознюк, М. Холик, П. Плудовски и др. В центре внимания – дефицит витамина D.

    https://health-ua.com/article/25928-v-tcentre-vnimaniya--defitcit-vitamina-D

  6. Braegger C., Campoy C., Colomb V. et al.; ESPGHAN Committee on Nutrition. Vitamin D in the healthy European paediatric population. J Pediatr Gastroenterol Nutr. 2013; 56 (6): 692-701.